ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА

Бенько Н.М. ЗМІСТОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АСПЕКТИЗАЦІЯ КОМПОНЕНТІВ СТРУКТУРИ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Мета. Узагальнення різноманітних підходів до трактування сутності і значення людського капіталу для розробки сучасного теоретичного підґрунтя розвитку людського капіталу економіки країни.

Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених. Для досягнення поставленої мети використано системний, процесний, історичний і логічний підходи. У процесі дослідження застосовувались загальнонаукові методи: порівняння – при визначенні відмінностей у трактуванні сутності людського капіталу різними науковцями; аналіз – при визначенні кількісних і якісних параметрів людського капіталу; синтез – при визначенні компонентів структури людського капіталу, які є об’єктами керування і вимірювання та системи показників; індукції і дедукції – при визначенні підходів до сутності людського капіталу та аспектизації компонентів структури людського капіталу. Також знайшли застосування спеціальні методи економічних досліджень: групування – при визначенні аспектів компонентів структури людського капіталу та їх результативності, показників людського капіталу; таблично-графічний – при систематизації компонентів структури та показників людського капіталу, аспектизації людського капіталу; аналізу на макроекономічному рівні – при визначенні тенденцій розвитку поняття людського капіталу.

Результати дослідження. В результаті вивчення сутності людського капіталу встановлено, що людський капітал розглядається як: здатність приносити блага (співвідноситься з поняттям «робоча сила»); запас (співвідноситься з поняттям «актив», який тимчасово не використовується); ресурс (співвідноситься з поняттям «актив», який використовується); потенціал (співвідноситься з поняттям «актив», який може використовуватися в обмежених обсягах, виходячи з використовуваної сукупності потенційної здатності або джерел потенційної здатності); джерело доходу (співвідноситься з обсягом доходу); особлива форма капіталу (виступає у вигляді взаємодії потреб і здібностей суб’єкта); форма реалізації економічних відносин.

Наукова новизна результатів дослідження. Уточнено теоретичні положення щодо сутності людського капіталу як економічної категорії, який є носієм системних відносин відтворювального процесу суспільства, а саме обґрунтовано системно-компонентний підхід у трактуванні терміну «людський капітал», що, на відміну від існуючого, визначає склад компонентів і аспектів компонентів структури людського капіталу, які розкривають внутрішню організацію людського капіталу та взаємовідносини утворюючих його компонентів, тобто ті, які були отримані біологічно, ті, які були отримані в соціумі, ті, які сформували носія людського капіталу як основний елемент продуктивних сил.

Практична значущість результатів дослідження. Дістало подальшого розвитку наукове обґрунтування теоретичних положень та практичних заходів щодо забезпечення механізму державного регулювання відтворення людського капіталу відповідно до трансформаційних змін в суспільних відносинах та ринкових умов господарювання, процесів глобалізації. Пропозиції автора можуть бути використані Міністерством праці та соціальної політики, при розробці стратегій і концепцій соціального розвитку країни, Міністерством економіки, при розробці проектів економічного і соціального розвитку України, в навчальному процесі закладів вищої освіти України.

Ключові слова: капітал, людський капітал, людський потенціал, теорія людського капіталу, концепція людського капіталу, системний підхід, структурно-функціональний підхід, управлінський підхід, компоненти структури людського капіталу, аспектизація.

Бенько Н.Н. СОДЕРЖАТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА И АСПЕКТИЗАЦИЯ КОМПОНЕНТОВ СТРУКТУРЫ ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО КАПИТАЛА

Цель. Обобщение различных подходов к трактовке сущности и значения человеческого капитала для разработки современного теоретического обоснования развития человеческого капитала экономики страны.

Методика исследования. Теоретической и методологической основой исследования являются фундаментальные положения современной экономической теории, научные труды отечественных и зарубежных ученых. Для достижения поставленной цели использованы системный, процессный, исторический и логический подходы. В процессе исследования применялись общенаучные методы: сравнения – при определении различий в трактовке сущности человеческого капитала различными учеными;  анализ – при определении количественных и качественных параметров человеческого капитала; синтез – при определении компонентов структуры человеческого капитала, которые являются объектами управления и измерения и системы показателей; индукции и дедукции – при определении подходов к сущности человеческого капитала и аспектизации компонентов структуры человеческого капитала. Также нашли применение специальные методы экономических исследований: группировки – при определении аспектов компонентов структуры человеческого капитала и их результативности, показателей человеческого капитала; таблично-графический – при систематизации компонентов структуры и показателей человеческого капитала, аспектизации человеческого капитала; анализа на макроэкономическом уровне – при определении тенденций развития понятия человеческого капитала.

Результаты исследования. В результате изучения сущности человеческого капитала установлено, что: человеческий капитал это способность приносить блага (соотносится с понятием «рабочая сила»); человеческий капитал это запас (соотносится с понятием «актив», который временно не используется); человеческий капитал это ресурс (соотносится с понятием «актив», который используется); человеческий капитал это потенциал (соотносится с понятием «актив», который может использоваться в ограниченных объемах исходя из используемой совокупности потенциальной способности или источников потенциальной способности); человеческий капитал это источник дохода (соотносится с объемом дохода); человеческий капитал это особая форма капитала (выступает в виде взаимодействия потребностей и способностей субъекта); человеческий капитал это форма реализации экономических отношений.

Научная новизна результатов исследования. Уточнены теоретические положения о сущности человеческого капитала как экономической категории, который является носителем системных отношений воспроизводственного процесса общества, а именно, обоснованно системно-компонентный подход в трактовке термина «человеческий капитал», что, в отличие от существующего, определяет состав компонентов и аспектов компонентов структуры человеческого капитала, которые раскрывают внутреннюю организацию человеческого капитала и взаимоотношения образующих его компонентов, то есть те, которые были получены биологически, те, которые были получены в социуме, те, которые сформировали носителя человеческого капитала как основной элемент производительных сил.

Практическая значимость результатов исследования. Получило дальнейшее развитие научное обоснование теоретических положений и практических мероприятий по обеспечению механизма государственного регулирования воспроизводства человеческого капитала согласно трансформационных изменений в общественных отношениях и рыночных условий хозяйствования, процессов глобализации. Предложения автора могут быть использованы Министерством труда и социальной политики, при разработке стратегий и концепций социального развития страны, Министерством экономики, при разработке проектов экономического и социального развития Украины, учебном процессе высших учебных заведений Украины.

Ключевые слова: капитал, человеческий капитал, человеческий потенциал, теория человеческого капитала, концепция человеческого капитала, системный подход, структурно-функциональный подход, управленческий подход, компоненты структуры человеческого капитала, аспектизация.

 Benko N.M. CONTENT CHARACTERISTICS AND ASPECTIZATION OF COMPONENTS OF HUMAN CAPITAL STRUCTURE

Purpose. The aim of the article is to clarify the various approaches to the interpretation of the essence and significance of human capital for the development of a modern theoretical basis for human capital development in the economy.

Methodology of research. The theoretical and methodological bases of the study are the fundamental provisions of modern economic theory, research of domestic and foreign scientists. Systemic, process, historical and logical approaches were used to achieve the goal and defined tasks. General scientific methods were used in the process of research: comparison – in determining the differences in the interpretation of the essence of human capital by different scientists; analysis – in determining the quantitative and qualitative parameters of human capital; synthesis – in determining the components of the structure of human capital, which are the objects of management and measurement and the system of indicators, which are the objects of management of its structure; induction and deduction – in determining approaches to the essence of human capital and aspecting the components of the structure of human capital. Also special methods of economic research were used: grouping – in determining aspects of the components of the structure of human capital and their effectiveness, indicators of human capital; tabular and graphic – when systematizing the components of the structure and indicators of human capital, aspectization of human capital; analysis at the macroeconomic level - in determining trends in the concept of human capital.

Findings. As a result of studying of human capital it is established that: human capital is the ability to bring benefits (correlated with the concept of "labour"); human capital is a stock (correlated with the concept of "asset" which is temporarily not used); human capital is a resource (correlated with the concept of "asset" which is used); human capital is a potential (correlated with the concept of "asset" which can be used to a limited extent based on the used set of potential capacity or sources of potential capacity); human capital is a source of income (correlated with the amount of income); human capital is a special form of capital (acts in the form of interaction of needs and abilities of the subject); human capital is a form of realization of economic relations.

Originality. Theoretical provisions on the essence of human capital as an economic category were clarified, in which human capital is the carrier of systemic relations of the reproductive process of society Namely, system-component approach in the interpretation of the "human capital" term was substantiated, which, in contrast to the existing approach, defines the composition and aspects of component structure of human capital, which reveals the internal organization of human capital and the relationship of its constituent components, i.e. those that were obtained biologically, those that were obtained in society, those that formed the carrier of human capital as the main element of the productive forces.

Practical value. The practical significance lies in increased scientific reasoning of theoretical provisions and practical measures to ensure the mechanism of state regulation of the reproduction of human capital in accordance with the transformational changes in social relations and market conditions, as well as globalization processes. The author's proposals can be used by the Ministry of Labour and Social Policy, in developing strategies and concepts of social development of countries, or by the Ministry of Economics, in developing economic and social development projects of Ukraine, educational process of higher education institutions of Ukraine.

Key words: capital, human capital, human potential, theory of human capital, concept of human capital, system approach, structural and functional approach, management approach, components of human capital structure, aspectization.

Becker G. The Human Capital: a Theoretical and Empirical Analysis with Special Reference to Education. New York : Columbia University Press, 1964. 265 р. URL: https://www.academia.edu/35396287/HUMAN_CAPITAL_A_Theoretical_and_Empirical_Analysis_with_Special_Reference_to_Education_THIRD_EDITION (дата звернення: 28.02.2020).

Schultz T. W. Investment in Human Capital: the Role of Education and of Research. New York : FreePress, 1971. 272 р. URL: https://academic.oup.com/ajae/article-abstract/53/4/692/83856?redirectedFrom=fulltext (дата звернення: 28.02.2020).

Амосов О., Дєгтяр А. Формування людського капіталу в умовах інноваційної економіки: методологічний аспект. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2011-3/doc/3/08.pdf (дата звернення: 28.02.2020).

Беккер Г. С. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории / пер. с англ. под науч. ред. Р. И. Капелюшникова. Москва, 2003. 672 с. URL: https://id.hse.ru/books/25342826.html (дата звернення: 02.04.2020).

Глухова З. В., Куклина Е. С. Человеческий капитал и человеческий потенциал: подходы к оценке. Вестник СибАДИ. 2013. № 2(30). С. 95-100.

Детков А. А., Бонченкова В. А., Жихалов П. С., Гусева С. Ю. Человеческий капитал как фактор эффективности производительных сил. Научный альманах. 2017. № 6-1(32). С. 50-53. URL: https://ukonf.com/doc/na.2017.06.01.pdf (дата звернення: 28.02.2020).

Егель Е. А. Человеческий капитал: теория и практика. Экономический журнал. 2006. № 13. С. 82-86.

Княгинина К. И., Хайруллина Ю. Р. Человеческий капитал как социологическая категория. URL: https://www.elibrary.ru/item.asp?id=29742488 (дата звернення: 28.02.2020).

Корчагин Ю. А. Широкое понятие человеческого капитала. URL: http://www.lerc.ru/?part=articles&art=3&page=22 (дата звернення: 28.02.2020).

Мельничук Д. П. Людський капітал: пріоритети модернізації суспільства у контексті поліпшення якості життя населення : автореф. дис. … д-ра екон. наук : 08.00.07. Київ, 2015. 43 с.

Розвиток людського капіталу: на шляху до якісних реформ / Центр Разумкова. Київ : Видавництво «Заповіт», 2018. 368 с. URL: http://razumkov.org.ua/uploads/article/2018_LUD_KAPITAL.pdf (дата звернення: 20.04.2020).

Сігайов А. О., Шинкарюк О. В. «Людський потенціал» та «людський капітал» як категорії механізму управління національним господарством. Формирование рыночных отношений в Украине. 2015. № 5(168). С. 201-211. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/lyudskiy-potentsial-ta-lyudskiy-kapital-yak-kategoriyi-mehanizmu-upravlinnya-natsionalnim-gospodarstvom (дата звернення: 02.04.2020).

Ушенко Н. В. Науково-методологічні основи державного регулювання відтворення людського капіталу України : автореф. дис. … д-ра екон. наук : 08.00.03. Київ, 2009. 35 с.

Шахно А. Ю. Моделі розвитку та державне регулювання людського капіталу в умовах глобалізації : дис. … д-ра екон. наук : 08.00.03 / Нац. ун-т «Львівська політехніка». Львів, 2019. 561 с.

Шульгина Е. В. Развитие человеческого потенциала. URL: http://hdirussia.ru/210.htm (дата звернення: 28.02.2020).

Яловий Г. К. Теорія людського капіталу як методологія формування інноваційної системи. Економічний вісник НТУУ «КПІ». 2015. № 12. С. 20-28. URL: http://ev.fmm.kpi.ua/article/view/43884 (дата звернення: 28.02.2020).