ГЕЛІЦЕКУЛЬТУРА ЯК ПЕРСПЕКТВНЙ НАПРЯМ АГРОВРОБНЦТВА

Анотація

Зубар І.В., Онищук Ю.В. ГЕЛІЦЕКУЛЬТУРА ЯК ПЕРСПЕКТВНЙ НАПРЯМ АГРОВРОБНЦТВА

Мета. Дослідження теоретичних та організаційно-економічних аспектів функціонування й ефективного розвитку ферм з вирощування і переробки равликів та обґрунтування перспективності геліцекультури як галузі сільського господарства на основі аналізу світового досвіду.

Методика дослідження. У процесі дослідження використані методи загальнонаукових (аналізу, синтезу, абстрагування) та емпіричних прийомів (спостереження, анкетування, бесіди) економічної науки, які ґрунтуються на системному підході, що дозволило охарактеризувати сучасний стан розвитку виробництва та експорту продукції геліцекультури, а також визначити ключові проблеми даного напрямку агровиробництва.

Результати дослідження. Обґрунтовано поняття «геліцекультура» і проаналізовано його зміст в розрізі перспективності, як нового напряму агровиробництва. Досліджено історичний генезис розвитку традицій споживання продуктів равликівництва, в результаті чого виявлено перші згадки у історії Стародавнього Риму, а також Франції та Італії. Здійснено аналіз динаміки та сучасного стану розвитку вітчизняного підприємництва геліцекультури, що показало стрімке зростання кількості равликових ферм та нарощування експорту равликів до Європи. Зроблено огляд світового ринку продукції їстівних видів равлика, де помітна тенденція до поступового щорічного зростання обсягів споживання продуктів геліцекультури. Проаналізовано ключові елементи технологічного процесу вирощування їстівних равликів, що дозволило систематизувати низку базових технологічних процесів та дійти висновку про складність та трудомісткість даного виробництва. Визначено товарний асортимент геліцекультури, до якого включено м’ясо, ікру та секрет равлика. Виокремлено ключові переваги України як виробника й експортера продукції геліцекультури, серед яких – наявність робочої сили, близькість до ринків збуту, висока землезабезпеченість, незадоволеність світового попиту на дані продукти, що обумовлює значну привабливість для розвитку геліцекультури як напряму агровиробництва. Узагальнено ключові проблеми, що стримують розвиток равликівництва, а саме: законодавча неврегульованість, обмеженість потужностей промислового виробництва, відсутність диверсифікованої переробки, обмеженість інформації та наукових досліджень. Визначено ключові напрями розвитку галузі геліцекультури, серед яких: організація виробничо-збутових геліцекультурних кооперативів, забезпечення поглибленої переробки та круглорічного безперебійного виробництва, розвиток агротуризму на базі равликових ферм.

Наукова новизна результатів дослідження. Запропоновано системний підхід до уточнення дефініції «геліцекультура». На основі ґрунтовного дослідження офіційної статистичної інформації про стан виробництва продукції равликівництва обґрунтовано вагомість геліцекультури як перспективного напрямку агровиробництва.

Практична значущість результатів дослідження. Одержані результати дослідження можуть бути використані при розробці дієвої концепції розвитку галузі геліцекультури.

Ключові слова: геліцекультура, ринок геліцекультури, равликівництво, мале підприємництво, сімейна ферма.

Зубар .В., Онищук Ю.В. ГЕЛЦЕКУЛЬТУРА КАК ПЕРСПЕКТВНОЕ НАПРАВЛЕНЕ АГРОПРОЗВОДСТВА

Цель. сследование теоретических и организационно-экономических аспектов функционирования и эффективного развития ферм по выращиванию и переработке улиток и обосновании перспективности гелицекультуры как отрасли сельского хозяйства на основе анализа мирового опыта.

Методика исследования. В процессе исследования использованы методы общенаучных (анализа, синтеза, абстрагирования) и эмпирических приемов (наблюдение, анкетирование, беседы) экономической науки, основанные на системном подходе, что позволило охарактеризовать современное состояние производства и экспорта продукции гелицекультуры, а также определить ключевые проблемы данного направления агропроизводства.

Результаты исследования. Обосновано понятие «гелицекультура» и проанализировано его суть в разрезе перспективности, как нового направления агропроизводства. сследован исторический генезис развития традиций потребления продуктов улитководства, в результате чего выявлено первые упоминания в истории Древнего Рима, а также Франции и талии. Осуществлен анализ динамики и современного состояния развития отечественного предпринимательства в сфере гелицекультуры, что показало стремительный рост количества улиточных ферм и наращивания экспорта улиток в Европу. Сделан обзор мирового рынка продукции съедобных видов улитки, где заметна тенденция к постепенному ежегодному приросту объемов потребления. Проанализированы ключевые элементы технологического процесса выращивания съедобных улиток, что позволило систематизировать ряд базовых технологических процессов и сделать вывод о сложности и трудоемкости данного производства. Определен товарный ассортимент гелицекультуры, в который включено мясо, икру и секрет улитки. Выделены ключевые преимущества Украины как производителя и экспортера продукции гелицекультуры, среди которых – наличие рабочей силы, близость к рынкам сбыта, высокая землеобеспеченность, неудовлетворенность мирового спроса на данные продукты, что обусловливает значительную привлекательность для развития гелицекультуры как направления агропроизводства. Обобщены ключевые проблемы, сдерживающие развитие улитководства, а именно: законодательная неурегулированность, ограниченность мощностей промышленного производства, отсутствие диверсифицированной переработки, ограниченность информации и научных исследований. Определены ключевые направления развития отрасли гелицекультуры, среди которых: организация производственно-сбытовых гелицекультурних кооперативов, обеспечение углубленной переработки и круглогодичного бесперебойного производства, развитие агротуризма на базе улиточных ферм.

Научная новизна результатов исследования. Предложен системный подход к уточнению дефиниции «гелицекультура». На основе тщательного исследования официальной статистической информации о состоянии производства продукции улитководства, обосновано значимость гелицекультуры как перспективного направления агропроизводства.

Практическая значимость результатов исследования. Полученные результаты исследования могут быть использованы при разработке действенной концепции развития отрасли гелицекультуры.

Ключевые слова: гелицекультура, рынок гелицекультуры, улитководство, малое предпринимательство, семейная ферма.

Zubar I.V., Onyshchuk Yu.V. HELICECULTURE AS A PROMISING AREA OF AGRICULTURAL PRODUCTION

Purpose. The aim of the article is research of theoretical, organizational and economic aspects of functioning and effective development of farms for growing and processing of snails and substantiation of prospects of snail farming as a branch of agriculture on the basis of analysis of world experience.

Methodology of research. In the course of the research the methods of general scientific (analysis, synthesis, abstraction) and empirical methods (observations, questionnaires, conversations) of economic science are used, which are based on a systematic approach, which allowed to characterize the current state of production and export of snail farming products, as well as identify key issues in this area of agricultural production.

Findings. The concept of “heliceculture” is substantiated and its content is analysed in terms of prospects as a new direction of agricultural production. The historical genesis of the development of traditions of snail products consumption has been studied, as a result of which the first mentions in the history of Ancient Rome, as well as France and Italy have been revealed. An analysis of the dynamics and current state of development of domestic heliculture entrepreneurship, which showed a rapid increase in the number of snail farms and increasing exports of snails to Europe.

An overview of the world market for edible snails is made, where there is a noticeable tendency to a gradual annual increase in the consumption of heliculture products. The key elements of the technological process of growing edible snails are analysed, which allowed to systematize a number of basic technological processes and to conclude about the complexity and complexity of this production. The commodity assortment of heliculture has been determined, which includes meat, caviar and snail secretion.

The key advantages of Ukraine as a producer and exporter of heliculture products are highlighted, including the availability of labour, proximity to markets, high land supply and dissatisfaction with global demand for these products, which makes it significant for the development of heliculture as an agricultural production. The key problems that hinder the development of snail farming are summarized, namely: legislative unregulation, limited industrial production capacity, lack of diversified processing, limited information and scientific research.

The key directions of development of the heliceculture industry are determined, among which: organization of production and marketing heliceculture cooperatives, provision of in-depth processing and year-round uninterrupted production, development of agro-tourism on the basis of snail farms.

Originality. A systematic approach to clarifying the definition of “heliceculture” is proposed. On the basis of a thorough study of official statistical information on the state of production of snail products, the importance of heliculture as a promising area of agricultural production is substantiated.

Practical value. The obtained research results can be used in the development of an effective concept for the development of the heliculture industry.

Key words: heliceculture, heliceculture market, snail farming, small business, family farm.