ІНСТИТУЦІЙНІ ЧИННИКИ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ІНДУСТРІЇ 4.0

Анотація

Прушківська Е.В., Лазнева І.О. ІНСТИТУЦІЙНІ ЧИННИКИ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ІНДУСТРІЇ 4.0

Мета. Ідентифікація інституційних чинників постіндустріального розвитку та розкриття потенціалу національної інноваційної системи в забезпеченні структурно-технологічних зрушень в умовах Індустрії 4.0.

Методика дослідження. Методологічну основу дослідження становить синергетичне поєднання системного та інституційного підходів, що дозволило розкрити ендогенну зумовленість і причинно-наслідкові взаємозв’язки між технологічними змінами, архітектонікою інституційного середовища та якісною структурною трансформацією економічних систем. Для досягнення поставленої мети було застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження: теоретичне узагальнення та гносеологічний аналіз – для критичного переосмислення класичних положень теорії постіндустріалізму, концептуальних засад Індустрії 4.0 та еволюційної теорії секторальної структури; структурно-функціональний аналіз – для дослідження структури й функціональних зв’язків національної інноваційної системи, обґрунтування її ролі як інституційного трансмісійного механізму постіндустріальних трансформацій та систематизації ключових функцій інноваційного процесу; метод класифікації та систематизації – для розробки авторської архітектури комплементарних груп інституційних чинників постіндустріальних трансформацій; абстрактно-логічне моделювання – для побудови та візуалізації інституційно-технологічного механізму трансформації потенціалу Індустрії 4.0 у якісні структурні зміни економіки через інституційне середовище та національну інноваційну систему.

Результати дослідження. Обґрунтовано, що постіндустріальні трансформації не можуть бути зведені до кількісного зростання частки третинного сектору, оскільки розширення сфери послуг може супроводжувати деіндустріалізацію, а не технологічну модернізацію. Визначальним є оновлення технологічної, секторальної та інституційної структури економіки на основі знань, інновацій і нематеріальних факторів виробництва. Розкрито міжсекторальний характер впливу технологій Індустрії 4.0, які проникають у первинний, вторинний і третинний сектори, посилюючи їх знаннємісткість і секторальну конвергенцію. Уточнено зміст постіндустріальних трансформацій як системних якісних змін, що супроводжуються технологічним оновленням усіх секторів і формуванням нових способів їх взаємодії. Інституційні чинники систематизовано у шість взаємопов’язаних груп: регуляторно-правові, знаннєво-освітні, фінансово-інвестиційні, інфраструктурно-технологічні, організаційно-мережеві та соціокультурні. Доведено їх комплементарний характер: результативність технологічного оновлення визначається не окремим елементом, а узгодженістю правил, компетентностей, фінансування, інфраструктури, мережевої взаємодії та соціокультурних передумов. Національну інноваційну систему визначено як інституційний трансмісійний механізм, що забезпечує генерування знань, трансфер технологій, комерціалізацію, дифузію та масштабування інновацій. Запропоновано трирівневу логіку інституційного забезпечення, що охоплює макрорівень формування правил і політик, мезорівень функціонування національної інноваційної системи та мікрорівень рішень економічних суб’єктів. Встановлено, що за сприятливого інституційного середовища технологічні зміни набувають міжсекторального характеру й підвищують здатність економіки створювати високу додану вартість, тоді як за інституційної фрагментарності їх поширення може мати локальний і несистемний характер.

Наукова новизна результатів дослідження. Набуло подальшого розвитку концептуальне обґрунтування ролі інституційного середовища та національної інноваційної системи у формуванні постіндустріальних трансформацій в умовах Індустрії 4.0. Уточнено зміст постіндустріальних трансформацій через поєднання технологічного, секторального та інституційного вимірів; систематизовано шість груп взаємопов’язаних інституційних чинників та обґрунтовано принцип їх комплементарності. Обґрунтовано роль національної інноваційної системи у забезпеченні поширення та масштабування технологічних інновацій і їх трансформації у якісні міжсекторальні зміни економіки.

Практична значущість результатів дослідження. Отримані результати можуть бути використані під час формування інноваційної, освітньої, наукової, промислової та цифрової політики, спрямованої на підвищення спроможності економіки до постіндустріальних трансформацій. Запропонована систематизація інституційних чинників та інституційно-технологічний механізм можуть слугувати основою для розроблення системи показників інституційної спроможності, оцінювання узгодженості складових національної інноваційної системи та визначення обмежень, що перешкоджають поширенню і масштабуванню технологій Індустрії 4.0.

Ключові слова: Індустрія 4.0, інституційне середовище, інституційні чинники, інноваційний розвиток, національна інноваційна система, секторальна структура економіки, постіндустріальні трансформації, технологічні зміни, цифровізація.

Prushkivska E.V., Lazneva I.O. INSTITUTIONAL FACTORS IN POST-INDUSTRIAL ECONOMIC TRANSFORMATIONS IN THE CONTEXT OF INDUSTRY 4.0

Purpose. The aim of the article is to identify the institutional factors of post-industrial development and to unlock the potential of the national innovation system in driving structural and technological shifts in the context of Industry 4.0.

Methodology of research. The methodological foundation of this study is a synergistic combination of systemic and institutional approaches, which made it possible to reveal the endogenous determinants and cause-and-effect relationships between technological changes, the architecture of the institutional environment, and the qualitative structural transformation of economic systems. A set of general scientific and specialized research methods was applied to achieve this objective: theoretical generalization and epistemological analysis – for a critical reexamination of the classical tenets of post-industrialism theory, the conceptual foundations of Industry 4.0, and the evolutionary theory of sectoral structure; structural and functional analysis – to examine the structure and functional links of the national innovation system, substantiate its role as an institutional transmission mechanism for post-industrial transformations, and systematize the key functions of the innovation process; the method of classification and systematization – to develop an original architecture of complementary groups of institutional factors of post-industrial transformations; abstract and logical modelling – to construct and visualize the institutional and technological mechanism for transforming Industry 4.0’s potential into qualitative structural changes in the economy through the institutional environment and the national innovation system.

Findings. It is argued that post-industrial transformations cannot be reduced to quantitative growth in the share of the tertiary sector, since the expansion of the service sector may accompany deindustrialization rather than technological modernization. The key factor is the renewal of the economy’s technological, sectoral, and institutional structure based on knowledge, innovation, and intangible factors of production. The study reveals the cross-sectoral nature of the impact of Industry 4.0 technologies, which penetrate the primary, secondary, and tertiary sectors, enhancing their knowledge intensity and sectoral convergence. The concept of post-industrial transformations is clarified as systemic qualitative changes accompanied by technological renewal across all sectors and the formation of new modes of interaction among them.

Institutional factors have been systematized into six interrelated groups: regulatory and legal, knowledge and educational, financial and investment, infrastructure and technological, organizational and network-based, social and cultural. Their complementary nature has been demonstrated: the effectiveness of technological renewal is determined not by a single element, but by the coherence of rules, competencies, funding, infrastructure, network interaction, social and cultural.  prerequisites. The national innovation system is defined as an institutional transmission mechanism that ensures knowledge generation, technology transfer, commercialization, diffusion, and scaling of innovations. A three-level logic of institutional support is proposed, encompassing the macro level of rule and policy formation, the meso level of the national innovation system’s functioning, and the micro level of economic actors’ decisions.

It has been established that, in a favourable institutional environment, technological changes take on a cross-sectoral character and enhance the economy’s ability to generate high added value, whereas in the face of institutional fragmentation, their diffusion may be localized and unsystematic.

Originality. The scientific novelty lies in the conceptual substantiation of the role of the institutional environment and the national innovation system in shaping post-industrial transformations in the context of Industry 4.0. The concept of post-industrial transformations has been clarified by combining technological, sectoral, and institutional dimensions; six groups of interrelated institutional factors have been systematized, and the principle of their complementarity has been substantiated. The role of the national innovation system in ensuring the dissemination and scaling of technological innovations and their transformation into qualitative cross-sectoral changes in the economy is substantiated.

Practical value. The obtained findings can be used in the development of innovative, educational, scientific, industrial, and digital policies aimed at enhancing the economy’s capacity for post-industrial transformations. The proposed systematization of institutional factors, the institutional and technological mechanism can serve as a basis for developing a system of institutional capacity indicators, assessing the coherence of the components of the national innovation system, and identifying constraints that hinder the dissemination and scaling of Industry 4.0 technologies.

Key words: Industry 4.0, institutional environment, institutional factors, innovative development, national innovation system, sectoral structure of the economy, post-industrial transformations, technological changes, digitalization.