ДСТАНЦІЙНА ЗАЙНЯТІСТЬ ЯК ФЕНОМЕН СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВХ ВІДНОСН

Анотація

Герасименко Г.В. ДСТАНЦІЙНА ЗАЙНЯТІСТЬ ЯК ФЕНОМЕН СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВХ ВІДНОСН

Мета. Опрацювання інституціональних норм дистанційної зайнятості в контексті соціально-трудових відносин.

Методика дослідження. Теоретико-методологічною базою дослідження є положення сучасної економічної науки, а також наукові праці вітчизняних та іноземних учених за проблематикою регулювання соціально-трудових відносин в умовах становлення інформаційної економіки. Для досягнення поставленої мети використано міждисциплінарний підхід, який дозволив актуальні організаційно-економічні питання регулювання соціально-трудових відносин нестандартної зайнятості обґрунтувати в нормативно-правовому форматі. Для розроблення новацій інституціонального контексту організації праці як чинника підвищення ефективності управління людськими ресурсами підприємств проведено узагальнення наукового доробку та здійснено порівняльний аналіз положень проекту Трудового кодексу України, що дозволило внести пропозиції щодо доповнення трудових норм в частині дистанційної зайнятості. Нормативно-правовою базою дослідження є Конвенції Міжнародної організації праці, законодавство України, проект Трудового кодексу України.

Результати дослідження. За результатами аналізу поняття «дистанційна зайнятість» в науковому форматі та нормативно-правовому полі наведено авторське трактування дистанційної зайнятості, обґрунтовано статус дистанційного працівника, визначено особливості робочого місця дистанційного працівника, а також внесено пропозиції щодо змістового насичення трудового договору (контракту) та умов виконання роботи у віддаленому режимі, що дозволить попередити ризики та загрози для сторін соціально-трудових відносин у процесі віддаленої роботи.

Наукова новизна результатів дослідження. Обґрунтовано пропозиції щодо запровадження інституціонального інструментарію регулювання дистанційної зайнятості в соціально-трудовому форматі в доповнення до сучасної практики використання цивільно-правових договорів. На відміну від наявного наукового доробку та інституціонального регулювання дистанційної зайнятості на засадах цивільно-правового законодавства, авторські пропозиції спрямовані на запровадження соціально-трудового формату узгодження взаємодії між роботодавцем та найманим працівником при виконанні роботи у віддаленому режимі.

Практична цінність результатів дослідження. Наведені автором трактування дистанційної зайнятості, статусу дистанційного працівника, робочого місця дистанційного працівника, а також пропозиції щодо обов’язкових положень трудового договору в цілому та умов виконання роботи в дистанційному режимі зокрема можуть бути використані при оновленні та вдосконаленні інституціонального середовища регулювання соціально-трудових відносин нестандартної зайнятості.     

Ключові слова: соціально-трудові відносини зайнятості; дистанційна зайнятість; віддалений режим роботи; дистанційний працівник; робоче місце дистанційного працівника; інституціональне регулювання дистанційної зайнятості.     

Герасименко А.В. ДСТАНЦОННАЯ ЗАНЯТОСТЬ КАК ФЕНОМЕН СОЦАЛЬНО-ТРУДОВЫХ ОТНОШЕНЙ

Цель. Разработка институциональных норм дистанционной занятости в контексте социально-трудовых отношений.

Методика исследования. Теоретико-методологической базой исследования являются положения современной экономической науки, а также научные труды отечественных и зарубежных ученых по проблематике регулирования социально-трудовых отношений в условиях становления информационной экономики. Для достижения поставленной цели использован междисциплинарный подход, который позволил актуальные организационно-экономические вопросы регулирования социально-трудовых отношений нестандартной занятости обосновать в нормативно-правовом формате. Для разработки новаций институционального контекста организации труда как фактора повышения эффективности управления человеческими ресурсами предприятий проведено обобщение научного наследия и осуществлен сравнительный анализ положений проекта Трудового кодекса Украины, что позволило внести предложения о дополнении трудовых норм в части дистанционной занятости. Нормативно-правовой базой исследования являются Конвенции Международной организации труда, законодательство Украины, проект Трудового кодекса Украины.

Результаты исследования. По результатам анализа понятия «дистанционная занятость» в научном формате и нормативно-правовом поле приведена авторская трактовка дистанционной занятости, обоснован статус дистанционного работника, определены особенности рабочего места дистанционного работника, а также внесены предложения по содержательному насыщению трудового договора (контракта) и условий выполнения работы в удаленном режиме, что позволит предупредить риски и угрозы для сторон социально-трудовых отношений в процессе удаленной работы.

Научная новизна результатов исследования. Обоснованы предложения о введении институционального инструментария регулирования дистанционной занятости в социально-трудовом формате в дополнение к современной практике использования гражданско-правовых договоров. В отличие от имеющегося научного задела и институционального регулирования дистанционной занятости на основе гражданско-правового законодательства, авторские предложения направлены на внедрение социально-трудового формата согласования взаимодействия между работодателем и наемным работником при выполнении работы в удаленном режиме.

Практическая ценность результатов исследования. Приведенная автором трактовка дистанционной занятости, статуса дистанционного работника, рабочего места дистанционного работника, а также предложения по обязательным положениям трудового договора в целом и условий выполнения работы в дистанционном режиме в частности могут быть использованы при обновлении и совершенствовании институциональной среды регулирования социально-трудовых отношений нестандартной занятости.

Ключевые слова: социально-трудовые отношения занятости; дистанционная занятость; удаленный режим работы; дистанционный работник; рабочее место дистанционного работника; институциональное регулирование дистанционной занятости.

Herasymenko H.V. REMOTE EMPLOYMENT AS A PHENOMENON OF SOCIAL AND LABOR RELATIONS

Purpose. The aim of the article is working out of institutional norms of distance employment in the context of social and labor relations.

Research of methodology. The theoretical and methodological basis of the research is the position of modern economic science, as well as scientific works of domestic and foreign scientists on the issues of regulation of social and labor relations in the context of the formation of the information economy. To achieve this goals, an interdisciplinary approach is used that allowed the actual organizational and economic issues of regulation of social and labor relations of non-standard employment to be substantiated in the normative and legal format. Generalization of the scientific work and comparative analysis of the provisions of the draft Labor Code of Ukraine, which made it possible to make proposals for supplementing labor norms in the part of distance employment conducted by the normative legal basis of the study are the Conventions of the International Labor Organization, the legislation of Ukraine, the draft Labor Code of Ukraine to develop innovations in the institutional context of the organization of work as a factor in improving the efficiency of human resources management of enterprises.

Findings. According to the results of the analysis, the concept of “distance employment” in the scientific format and the legal field provides an author’s interpretation of distance employment, the status of a remote worker is substantiated, the features of the worker’s place of work of a remote worker are determined, as well as suggestions on the content of the employment contract (agreement) in remote mode, which will prevent risks and threats to the parties of social and labor relations in the process of remote work.

Originality. The proposals on the introduction of institutional tools for regulating distance employment in the social and labor format in addition to the modern practice of the use of civil and law contracts are substantiated. Unlike the existing scientific developments and institutional regulation of distance employment on the basis of civil law, the author’s proposals are aimed at introducing a social and labor format for coordinating the interaction between the employer and the hired employee while performing the work in remote mode.

Practical value. The treatment of distance employment that was given by the author, the status of a remote worker, the workplace of a remote worker, as well as proposals on obligatory provisions of the employment contract in general and the conditions of work in the remote mode in particular, can be used in updating and improving the institutional environment for regulating social and labor relations of non-standard employment.

Key words: social and labor relations of employment; distance employment; remote work mode; distance worker; work place of a remote worker; institutional regulation of distance employment.