ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА

Яковчук А.М. МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМІВ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН НА МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Мета. Обґрунтування методичного підходу до визначення рівня стратегічних змін, які необхідні машинобудівним підприємствам, з використанням методів багатомірного статистичного аналізу.

Методика дослідження. В процесі досліджень були застосовані такі методи: лексико-семантичний, логічний та термінологічний аналіз – для вивчення когнітивного наповнення термінів: «стратегічна стійкість підприємства», «рівень стратегічної стійкості». Також використано метод багатовимірного статистичного аналізу – для визначення рекомендованого напряму змін для машинобудівних підприємств на основі розрахованих коефіцієнтів  рівня стратегічної стійкості.

Результати дослідження. Обґрунтовано поточний рівень стратегічної стійкості машинобудівних підприємств м. Рівне та області, на основі якого визначено рекомендований напрям подальших змін у розрізі п’яти можливих варіантів: забезпечення стійкого розвитку; упередження потрапляння до організаційних пасток; проведення оновлення для виходу на наступний виток спіралі розвитку; виведення з кризової ситуації; проведення повної трансформації.

Наукова новизна результатів дослідження. Удосконалено науково-методичний підхід до визначення головного напряму змін на машинобудівних підприємствах, який, на відміну від існуючих, базується на встановленні поточного рівня стратегічної стійкості підприємства у розрізі чотирьох груп індикативних показників: фінансово-економічні, технологічні, соціальні та клієнтські і враховує потенціал життєвого циклу галузі, рівень інноваційного розвитку підприємства, його попередній інтеграційний досвід та досвід долання попередніх організаційних криз. Його застосування дозволить визначити релевантний напрям змін для машинобудівного підприємства (від забезпечення стійкого розвитку до проведення повної трансформації для виходу на наступний виток життєвого циклу) та встановити необхідний рівень змін до генеральної стратегії за п’ятьма рівнями.

Практична значущість результатів дослідження. Запропонований науково-методичний підхід дозволяє визначити поточний рівень стратегічної стійкості вітчизняних машинобудівних підприємств та обґрунтувати головний напрям рівня та характеру змін, які доцільно запровадити машинобудівним підприємствам для подальшого забезпечення високого рівня стратегічної стійкості. 

Ключові слова: стратегічна стійкість; машинобудівне підприємство; кластер; напрям змін; коефіцієнт стратегічної стійкості; рівень змін діючої стратегії.

Яковчук А.Н. МЕТОДИЧЕСКИЙ ПОДХОД К ОПРЕДЕЛЕНИЮ НАПРАВЛЕНИЙ СТРАТЕГИЧЕСКИХ ИЗМЕНЕНИЙ НА МАШИНОСТРОИТЕЛЬНЫХ ПРЕДПРИЯТИЯХ

Цель. Обоснование методического подхода к определению уровня стратегических изменений, необходимых машиностроительным предприятиям, с использованием методов многомерного статистического анализа.

Методика исследования. В процессе исследований были применены следующие методы: лексико-семантический, логический и терминологический анализ – для изучения когнитивного наполнения терминов: «стратегическая устойчивость предприятия», «уровень стратегической устойчивости». Также использован метод многомерного статистического анализа – для определения рекомендуемого направления изменений для машиностроительных предприятий на основе рассчитанных коэффициентов уровня стратегической устойчивости.

Результаты исследования. Обоснован текущий уровень стратегической устойчивости машиностроительных предприятий г. Ровно и области, на основе которого определены направления дальнейших изменений в разрезе пяти возможных вариантов: обеспечение устойчивого развития; упреждения попаданий в организационные ловушки; проведение обновления для выхода на следующий виток спирали развития; выведение из кризисной ситуации; проведение полной трансформации.

Научная новизна результатов исследования. Усовершенствован научно-методический подход к определению главного направления изменений на машиностроительных предприятиях, который в отличие от существующих, базируется на установлении текущего уровня стратегической устойчивости предприятия в разрезе четырех групп индикативных показателей: финансово-экономические, технологические, социальные и клиентские. Данный подход учитывает потенциал жизненного цикла отрасли, уровень инновационного развития предприятия, его предыдущий интеграционный опыт и опыт преодоления предыдущих организационных кризисов. Его применение позволит определить релевантное направление изменений для машиностроительного предприятия (от обеспечения устойчивого развития до проведения полной трансформации с целью выхода на следующий виток жизненного цикла) и установить необходимый уровень изменений в генеральной стратегии по пяти уровням.

Практическая значимость результатов исследования. Предложенный научно-методический подход позволяет определить текущий уровень стратегической устойчивости украинских машиностроительных предприятий и обосновать главное направление изменений, которые целесообразно внедрить машиностроительным предприятиям для дальнейшего обеспечения высокого уровня стратегической устойчивости.

Ключевые слова: стратегическая устойчивость; машиностроительное предприятие; кластер; направление изменений; коэффициент стратегической устойчивости; уровень изменений действующей стратегии.

Yakovchuk A.M. THE METHODICAL APPROACH TO DETERMINE THE DIRECTIONS OF STRATEGIC CHANGES AT MACHINE-BUILDING ENTERPRISES

Purpose. The aim of the article is the substantiation of the methodical approach to determining the level of strategic changes required by machine-building enterprises, using methods of multidimensional statistical analysis.

Methodology of research. The following methods are used in the process of research: lexical and semantic, logical and terminological analysis – for studying the cognitive filling of the terms: "strategic stability of the enterprise", "level of strategic stability". Also, the method of multivariate statistical analysis is used to determine the recommended direction of change for machine-building enterprises on the basis of calculated coefficients of the level of strategic stability.

Findings.  The current level of strategic stability of the machine-building enterprises in Rivne and the region is substantiated, on the basis of which the recommended direction of further changes is determined in the context of five possible options: sustainable development; prevention of organizational traps; upgrade to go to the next spiral of development; withdrawal from a crisis situation; conducting complete transformation.

Originality. The scientific and methodological approach to determining the main direction of change at machine-building enterprises is improved, which, unlike existing ones, is based on the establishment of the current level of strategic stability of the enterprise in the context of four groups of indicative indicators: financial, economic, technological, social and client, and takes into account the potential of the industry's life cycle, the level of innovation development of the enterprise, its previous integration experience and the experience of overcoming previous organizational crises.

Its application will make it possible to determine the relevant direction of change for the machine-building enterprise (from ensuring sustainable development to a complete transformation to the next cycle of life cycle) and to establish the necessary level of changes to the general strategy at five levels.

Practical value. The proposed scientific and methodological approach allows to determine the current level of strategic stability of domestic machine-building enterprises and to substantiate the main direction of the level and nature of changes that should be introduced by machine-building enterprises in order to further ensure a high level of strategic stability.

Key words: strategic stability; machine-building enterprise; cluster; direction of change; coefficient of strategic stability; level of changes in the current strategy.

Довгань Л. Є., Сімченко Н. О. Сучасні аспекти сталого розвитку машинобудівних підприємств. Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі. 2008. № 3 (3). С. 71–86. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eupmg_2008_3_9 (дата звернення: 21.03.2018).

Кравченко М. О., Уваровський Р. Д. Аналіз ефективності інноваційної діяльності вітчизняних машинобудівних підприємств. Ефективна економіка. 2016. № 28. С. 23–34. URL: http://ev.fmm.kpi.ua/article/download/108724/103672. (дата звернення: 21.03.2018).

Шейко І. А. Оцінка ефективності інноваційної діяльності машинобудівних підприємств: автореф. дис. к.е.н.: спец. 08.00.04 Нац. техн. ун-т «Харківський політехнічний інститут». Харків, 2013. 24 с.

Присяжнюк Л. Г. Оптимізація витрат підприємств машинобудівної галузі. Економічний вісник НТУУ «КПІ». 2017. № 14. С. 23–34.

Бойко В. В., Будинська О. Ю. Економічне обґрунтування мінімізації іммобілізованих коштів, вкладених у матеріали машинобудівного підприємства. Бізнес Інформ. 2014. № 3. С. 255–260.

Саломатина Л. Н. Адаптационные механизмы в управлении развитием промышленных предприятий. Економіка Промисловості. 2009. № 2–3. С. 82–85.

Дуда Т. Т., Троц І. В. Порівняльна рейтингова оцінка фінансового стану машинобудівних підприємств Хмельниччини. Економічний вісник Донбасу. 2013. № 2. С. 63–69.

Гладка Л. І., Васильєва В. Р., Шинкаренко К. Е. Конкурентоспроможність української продукції на прикладі машинобудівного комплексу та шляхи її підвищення. Молодий учений. 2016. № 7 (34). С. 26-32.

Прахалад К., Кришнан М. Пространство бизнес-инноваций. Создание ценности совместно с потребителем. пер. с англ. под. ред. И. Войтенко. Москва: Альпина Паблишерз, 2011. 258 с.

Плюта В. Сравнительный многомерный анализ в экономических исследованиях : пер. с польск. под. ред. В. Стародубцева. Москва: Статистика, 1980. 151 с.

Hellwig Z. Zastosowanie metody taksonomicznej do typologicznego podziału krajów ze względu na poziom ich rozwoju i strukturę wykwalifikowanych kadr. Przegląd Statystyczny. Warszawa. 1968. nr. 15(4). pp. 307–327.