ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА

Свиноус І.В., Рудич О.О., Зубченко В.В. ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЯК ФАКТОР НІВЕЛЮВАННЯ РИЗИКІВ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Мета. Розробка теоретичних, положень і практичних рекомендацій щодо розробки заходів по диверсифікації, як чинника нівелювання виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.

Методика дослідження. У роботі використано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема: системний підхід – при вивченні зв’язків між явищами і процесами в системі забезпечення диверсифікованого розвитку; економіко-статистичні методи – при визначенні динаміки, структури та результативності розвитку виробничої діяльності; порівняльний – при оцінюванні ефективності діяльності та зіставленні рівнів диверсифікації виробництва аграрної продукції; розрахунково-конструктивний – при обґрунтуванні напрямів диверсифікації виробництва.

Результати дослідження. Доведено, що економічна доцільність диверсифікації виробничої діяльності визначається її впливом на економічний та фінансовий стан підприємства, оскільки результатом будь-якої диверсифікації має бути зниження ризику та поява синергетичних ефектів, особливо у сфері фінансів, завдяки можливості вільного внутрішньо фірмового переміщення коштів у сфери діяльності, які розвиваються найбільш динамічно. Проведена оцінка рівня ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств та виявлені проблеми, що призводять до зниження ефективності їх функціонування.

Встановлено, що найбільш оптимальними за рівнем ефективності є господарства, які виробляють 2-3 види сільськогосподарської продукції, що відносяться до складу галузей тваринництва і рослинництва з метою мінімізації виробничих ризиків.

Наукова новизна результатів дослідження. Обґрунтовано стратегію економічної диверсифікації на основі забезпечення прийнятного співвідношення між прибутковістю і рівнем загального ризику, що складається із двох складових: по-перше, несистематичний (диверсифікований) ризик; він притаманний конкретному підприємству і підлягає зменшенню в результаті диверсифікації; по-друге, систематичний (не диверсифікований, ринковий) ризик; його неможливо зменшити шляхом подальшої диверсифікації, оскільки він породжується зовнішніми факторами середовища функціонування аграрних підприємств.

Практична значущість результатів дослідження. Отримані результати дослідження, сприятимуть оптимізації структури виробництва на підприємстві (раціонального поєднання галузей рослинництва і тваринництва) та забезпечення на цій основі зростання ефективності господарювання.

Ключові слова: сільськогосподарське підприємство; диверсифікація; монокультура; невизначеність; економічна вигода.

Свиноус И.В., Рудич К.А., Зубченко В.В. ДИВЕРСИФИКАЦИЯ КАК ФАКТОР НИВЕЛИРОВАНИЯ РИСКОВ ПРОИЗВОДСТВЕННО-ХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ

Цель. Разработка теоретических, положений и практических рекомендаций по разработке мероприятий по диверсификации как фактора нивелирования производственно-хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий.

Методика исследования. В работе использованы современные общенаучные и специальные методы экономических исследований, в частности: системный подход – при изучении связей между явлениями и процессами в системе обеспечения диверсифицированного развития; экономико-статистические методы – при определении динамики, структуры и результативности развития производственной деятельности; сравнительный – при оценке эффективности деятельности и сопоставлении уровней диверсификации производства аграрной продукции; расчетно-конструктивный – при обосновании направлений диверсификации производства.

Результаты исследования. Доказано, что экономическая целесообразность диверсификации производственной деятельности определяется ее влиянием на экономическое и финансовое состояние предприятия, поскольку результатом любой диверсификации должно быть снижение риска и появление синергетических эффектов, особенно в сфере финансов, благодаря возможности свободного внутрифирменного перемещения средств в сферы деятельности, которые развиваются наиболее динамично. Проведена оценка уровня эффективности функционирования сельскохозяйственных предприятий и выявлены проблемы, приводящие к снижению эффективности их функционирования.

Установлено, что наиболее оптимальными по уровню эффективности являются хозяйства, производящие 2-3 вида сельскохозяйственной продукции, относящихся к составу отраслей животноводства и растениеводства с целью минимизации производственных рисков.

Научная новизна результатов исследования. Обоснована стратегия экономической диверсификации на основе обеспечения приемлемого соотношения между доходностью и уровнем общего риска, состоящая из двух составляющих: во-первых, несистематический (диверсифицированный) риск; он присущ конкретному предприятию и подлежит уменьшению в результате диверсификации; во-вторых, систематический (недиверсифицированный, рыночный) риск; его невозможно уменьшить путем дальнейшей диверсификации, поскольку он порождается внешними факторами среды функционирования аграрных предприятий.

Практическая значимость результатов исследования. Полученные результаты исследования будут способствовать оптимизации структуры производства на предприятии (рационального сочетания отраслей растениеводства и животноводства) и обеспечение на этой основе роста эффективности хозяйствования.

Ключевые слова: сельскохозяйственное предприятие; диверсификация; монокультура; неопределенность; экономическая выгода

Svynous I.V., Rudych O.O., Zubchenko V.V. DIVERSIFICATION AS A FACTOR FOR LEVELING THE RISKS OF PRODUCTION AND ECONOMIC ACTIVITY OF AGRICULTURAL ENTERPRISES

Purpose. The aim of the article is the development of theoretical, provisions and practical recommendations for development of measures for diversification, as a factor of leveling the production and economic activity of agricultural enterprises.

Methodology of research. Modern general scientific and special methods of economic research are used in the article, in particular: a systematic approach – when studying the connections between phenomena and processes in the system of ensuring diversified development; economic and statistical methods – in determining the dynamics, structure and performance of the development of production activities; comparative – in assessing the effectiveness of activities and comparing the levels of diversification of production of agrarian products; calculation and constructive method – in substantiating the directions of diversification of production.

Findings. It is proved that the economic expediency of diversification of production activity is determined by its impact on the economic and financial state of the enterprise, as the result of any diversification should be the reduction of risk and the emergence of synergistic effects, especially in the field of finance, due to the possibility of free internal firm transfer of funds in the sphere of activity that develop most dynamically. The estimation of the level of efficiency of agricultural enterprises functioning and the problems identified, which lead to a decrease in the efficiency of their functioning.

It is established that the most optimum in terms of efficiency are farms producing 2-3 types of agricultural products, which are part of the branches of livestock and plant production in order to minimize production risks.

Originality. The strategy of economic diversification is substantiated based on ensuring an acceptable ratio between profitability and the level of overall risk, which consists of two components: firstly, unsystematic (diversified) risk; it is inherent in a particular enterprise and is subject to a reduction as a result of diversification; and secondly, systematic (not diversified, market) risk; it cannot be reduced by further diversification, since it is generated by external factors of the environment of the functioning of agrarian enterprises.

Practical value. The obtained results of the research will help to optimize the structure of production at the enterprise (a rational combination of crop and livestock industries) and ensure the growth of management efficiency on this basis.

Key words: agricultural enterprise; diversification; monoculture; uncertainty; economic benefits.

Свиноус І. В., Сатир Л. М. Організаційно-економічні аспекти диверсифікації виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств. Вісник аграрної науки. 2015. № 8. С. 66-70

Богуславський Є. І., Горяник О. В. Диверсифікація сільськогосподарського виробництва. Агросвіт. 2016. № 8. С. 40-47.

Добрянська Н. А., Нікіфорчук А. А. Вплив економічного та інституційного середовища на діяльність диверсифікованих корпоративних об’єднань. Вісник ХНАУ. Харків. 2013. № 6. С. 117–122.

Гаража О.П. Види та показники ефективності використання сільськогосподарських угідь в управлінні земельними ресурсами України. Економіка і суспільство. 2016. Випуск 3. С. 52-60.

Ряснянська А. М. Оцінка ефективності використання земель сільськогосподарських підприємств. Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2016. Випуск 8. С. 65-69.

Данкевич Є., Данкевич В. Переваги і ризики надконцентрації агропромислового виробництва та земельних ресурсів: економічний, екологічний та соціальний аспект. Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal. 2016. Vol. 2, No. 3. С. 60–74.

Зінчук Т. О., Данкевич В. Є. Європейський досвід формування ринку сільськогосподарських земель: реалії та перспективи для України. Економіка АПК. 2016. № 12. С. 84–92.

“Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь”, Постанова КМУ № 1134 від 2 листопада 2011 року. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1134-2011-%D0%BF (дата звернення: 18.03.2018).